ЗЕРНОСХОВИЩА
Зерно можна зберігати трьома способами:
- Насипом на підлозі
- У бетонних силосах
- У металевих силосах
Ці методи зберігання відрізняються за своїми функціями, і кожен з них має свої переваги та недоліки.
Переваги зберігання на підлозі включають безперервність умов зберігання, мінімальні механічні пошкодження зерна та можливість окремого зберігання різних партій сировини. Недоліком цього методу є відсутність механізованого очищення, оскільки сировина зберігається насипом, займаючи великі площі, і досягти адекватної автоматизації складно. Тим не менш, цей метод підходить для тривалого зберігання, особливо кукурудзи та олійних культур.
Бетонні силоси є надійним рішенням для тимчасового та тривалого зберігання зерна. Вони мають високий рівень термоізоляції, тому якість збереженого матеріалу не залежить від погодних умов. Недоліком є підвищення частки подрібнених частинок через тертя об стіни та дно силосу, а також складне обслуговування бетонних силосів.
Металеві силоси – найсучасніші сховища, доступні в різних типах і розмірах. Завдяки зберіганню матеріалів у металевих силосах можна проводити процеси вентиляції, контролювати якість зберігання та обладнати склад різними механізмами, сумісними з цим типом сховищ. Варіанти об’ємів металевих силосів гнучкі, і можна вибрати відповідний розмір залежно від кількості збереженого матеріалу. Однак, як і у попередніх методах зберігання, є певні недоліки, зокрема низький рівень термоізоляції металевих силосів, через що вони не захищають зерно від низьких і високих температур, що призводить до утворення конденсату на внутрішніх стінах.
Технології зберігання зерна в залежності від вмісту вологи
Для тих, хто займається виробництвом гранульованих комбікормів, важливо визначити вміст вологи в сировині. В залежності від стану, сировина може бути сухою, вологою або сирою. Залежно від цього вибирається певна технологія зберігання зерна. Вміст вологи в сухому зерні нижчий за стандарт для цієї культури. Суха маса може зберігатися насипом, у бункері або консервуватися. Для збереження її свіжості використовуються методи аерації, вентиляції, стерилізації, охолодження та обробки. В таких умовах можна зберігати зерно будь-якого призначення – харчове, технічне, насіння чи зерно для виробництва кормів.
Волога зернова маса має вологість, яка перевищує стандарт на 2-3%. Її завантажують у силоси або герметизують, застосовуючи методи охолодження та консервації. Цей метод підходить для зберігання культур будь-якого призначення, крім насіння. Сира зернова маса має вологість, яка перевищує норму більш ніж на 3%. Така сировина підлягає виключно герметизації – природній або хімічній консервації. Вона призначена для безпосереднього годування тварин.
Втрати зерна під час зберігання
З часом змінюється не лише якість зерна, а й його вага та обсяг. Це пов’язано з випаровуванням вологи та диханням зерен – повітрообміном, що активує життєві процеси. Сушіння та обробка також можуть вплинути на вагу. Ступінь втрат зерна під час зберігання варіюється для різних культур, причому кукурудза втрачає найбільше ваги – близько 120 кг на тонну за шість місяців, тоді як пшениця втрачає близько 70 кг на тонну за той самий період.
Методи збереження якості
Розглянемо методи, за допомогою яких можна контролювати природні процеси всередині зернової маси. Вибір методу залежить від поточного стану зерна та призначення кінцевого продукту.
До методів збереження якості належать:
- Аерація
- Вентиляція
- Охолодження
-
Хімічна дезінфекція
Аерація використовується для зберігання зерна насипом на підлозі. Це пасивна вентиляція зерносховища або активне спрямування повітряних потоків для очищення повітря від газів та інших продуктів розкладання (CO2, етилену, водяної пари), що виділяються масою. Процедура особливо необхідна, якщо склад не обладнаний вентиляційною системою.
Вентиляція передбачає пропускання повітряних потоків через зернову масу для її охолодження або сушіння. Вентиляція для сушіння застосовується лише в тому випадку, якщо фактична вологість зерна перевищує рівноважну.
Охолодження – це активна вентиляція з використанням сухого холодного повітря. Мета – підвищити біологічну стійкість зерна, продовжити термін його зберігання та усунути шкідників і небажані мікроорганізми. Охолодження проводиться шляхом пропускання охолодженого повітря через сировину або за допомогою охолодження сировини в шахті зерносушарки.
Хімічна дезінфекція проводиться з використанням активних хімічних речовин, що знищують або пригнічують активність шкідників. Цей досить радикальний метод, зокрема, використовується для обробки насіння перед посівом.
Отже, зерно може зберігатися в будь-якому стані – від сухого до сирого. Консервація здійснюється як хімічними, так і природними консервантами. До природних консервантів належать речовини, що утворюються в вологому матеріалі під час герметизації – етанол, вуглекислий газ, кислоти та ефірні олії. Хімічні консерванти включають мінеральні та органічні кислоти, інертні гази.
Враховуючи особливості культури та стан зерна, а також використовуючи відповідні методи підвищення стійкості зерна, можна зберегти високоякісну сировину протягом кількох років.
